FableCity: міська симуляція, що мислить мільйонами

Проблема

Сіті-білдери живуть у жорстокому компромісі: симулюй кожного громадянина й захлинися на 100 тисячах населення, або сфейкуй усе й втрать емерджентну поведінку, заради якої жанр існує. Флагман великої студії насилу переступає кілька сотень тисяч агентів. Дизайнерське питання: як далеко може масштабуватися міська симуляція, якщо повністю відмовитися від per-agent підходу?

Що ми збудували

Сіті-білдер на Godot 4 навколо агрегатного ядра симуляції. Населення, зайнятість, трафік, комунальні мережі, вартість землі та попит моделюються як взаємодіючі статистичні когорти, а не окремі агенти. Три мільйони громадян не означають три мільйони задач pathfinding: це система пов’язаних рівнянь над агрегатами рівня районів, яка все одно видає правдоподібну макроповедінку: тисняву в години пік, хвилі джентрифікації, каскадні блекаути.

Інженерна дисципліна, на якій тримається проєкт:

• Перф-гейт, а не перф-надії. Автоматичний тест-сьют включає жорсткі перевірки продуктивності: зміна, що з’їдає бюджет кадру, валить білд. Оптимізація безперервна, а не паніка перед релізом.
• Кожна фіча видима з запуску. Постійне правило: кожну нову систему має бути видно в стартовому місті одразу. Жодних фіч, що існують лише в код-рев’ю.
• Детерміновані тіки симуляції. Симуляція рухається фіксованими детермінованими кроками, тож регресійні тести мають сенс, а десинки піддаються дебагу.

Чому це в портфоліо бізнес-софту

Бо це та сама дисципліна в іншій обгортці: критичний до продуктивності домен, модель даних, обрана так, щоб неможливий масштаб став можливим, і автоматичні гейти, що не дають якості деградувати. Якщо ми тримаємо економіку на 3 мільйони громадян чуйною на десктопі, ваш дашборд переживе трафік у понеділок зранку.